Воронкін О.С. Екосистемний підхід у дистанційному навчанні / О.С. Воронкін // Теорія і практика використання інформаційних технологій в навчальному процесі : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції  (Київ, 30-31 травня 2017 р.). - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова,2017. - С. 55-59. - Режим доступу : http://tdo.at.ua/paper/sbornik_it2017.pdf

ЕКОСИСТЕМНИЙ ПІДХІД У ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННІ

Воронкін О. С.

КЗ «Сєвєродонецьке обласне музичне училище ім. С. С. Прокоф’єва»

Останнім часом у закордонних публікаціях, присвячених дистанційному навчанню, широко обговорюється концепція навчальної екосистеми. На основі аналізу інтерпретацій різних варіантів тлумачень поняття «навчальна екосистема» ми спробуємо визначити його змістовну сутність, а також розкрити пріоритетні принципи екосистемного підходу в дистанційному навчанні.

Як відомо, під біологічною екосистемою розуміють систему, що складається із сукупності живих організмів, середовища існування і системи зав’язків, які забезпечують обмін речовиною і енергією між ними [1; 4].

Під навчальною екосистемою вчені у різних контекстах розуміють цілісну (самодостатню) модель навчання [7], інфраструктуру навчання [8; 9], цифрові технології [13] і технології розробки навчальних інструментів [6]. О.Кондаков звертає увагу на ключову роль мобільних обчислювальних пристроїв і засобів комунікації у формуванні сучасної  екосистеми [2]. За визначенням М. Лаанпере, К. Пата і П. Нормак навчальна екосистема – це адаптивна соціально-технічна система, яка складається з цифрових інструментів, послуг і матеріалів, що використовуються у навчальному процесі, та суб’єктів навчального процесу, взаємодіючих між собою в рамках  соціального, економічного та культурного середовища [10]. На думку Б. Олейникова і С. Подлєсного [3] екосистема є інтегрованим середовищем, в якому всі суб’єкти взаємодіють один з одним, а також з інноваційними продуктами, технологіями, методами навчання та іншими навчальними елементами. Дж. Рейна [12] у розробленій моделі навчальної екосистеми (рис 1) використовує складники, притаманні біологічним системам – біотичний, абіотичний і антропогенний. Біотичний складник охоплює суб’єктів навчального процесу (лектор, тьютор, технічний адміністратор, студенти), абіотичний – обчислювальні пристрої, засоби комунікації та технічні засоби забезпечення спільної діяльності.

Рис. 1. Модель навчальної екосистеми, Дж. Рейна, 2011 [12]

Ця модель представляє інтерес для комплексного опису навчальних взаємодій (лектор – тьютор, лектор – технічний адміністратор, тьютор – технічний адміністратор, студент – студент, студент – тьютор, студент – лектор, студент – технічний адміністратор, лектор – інтерфейс, тьютор – інтерфейс, технічний адміністратор – інтерфейс, студент – інтерфейс, студент – контент) та допомагає оцінити ефективність використовуваних методів і технологій навчання.

Таким чином, термін «екосистема» освітяни використовують для опису різних системних підходів. Під навчальною екосистемою ми розуміємо цілісне інформаційно-освітнє середовище, утворене стійкою взаємодією суб’єктів навчального процесу із використанням програмно-апаратних методів, засобів, ресурсів, інструментів і послуг у процесі вирішення освітніх завдань. У табл. 1 наведено змістовні складники цього поняття.

Таблиця 1

Узагальнені складники поняття «навчальна екосистема»

У розробці дистанційних курсів домінує концепція необхідності використання єдиної платформи з уніфікованим набором послуг (так звані LMS/LCMS-системи), однак використання такої централізованої системи управління навчанням з певного етапу починає обмежувати суб’єктів навчального процесу. Разом з тим існує широкий спектр ресурсів і додатків, які дозволяють доповнити функціональні можливості LMS. Їх збалансоване залучення сприяє підвищенню рівня гнучкості, адаптивності, персоналізованості й міждисциплінарності. При цьому розробник курсу повинен розглядати його як компонент більш великої й складної системи, та орієнтуватися на принципи, характерні для екосистемного підходу [11], серед яких пріоритетними на нашу думку є:

• принцип «3C» – еволюційні зміни, складність і співробітництво (англ. Change, Complexity and Collaboration). Сьогодні спостерігаються зміни у всіх сферах і ланках освітньої та професійної діяльності людини. Через швидке старіння знань і вмінь формальне навчання не спроможне підготувати фахівця, який би залишався конкурентоспроможним все своє життя. Тому їм доводиться бути більш гнучкими і відкритими для неперервного навчання. Представники громадськості та вчені в усьому світі обговорюють шляхи модернізації змісту, форм, методів і технологій навчання. Разом з тим, виникає потреба у співпраці між фахівцями різних дисциплінарних напрямків, зростає складність прийняття рішень. Співробітники Інституту майбутнього (The Institute for the Future) у дослідженні [5] виокремлюють 10 ключових робочих навичок, що набудуть актуальності з 2020 року: неординарне мислення, трансдисциплінарність, соціальний інтелект, інноваційне та адаптивне мислення, міжкультурна компетентність, алгоритмічне мислення, уміння виокремлювати зайву інформацію, уміння працювати з сучасними медіа, уміння працювати віддалено;

• принцип мобільності (принцип навчання на робочому місці). Виокремлення неформального, інформального й соціального типів навчання нарівні з широкими можливостями інформаційно-комунікаційних технологій і розвитком мобільних обчислювальних засобів відкриває нові перспективи у персоналізованому та адаптивному навчанні;

• принцип «70:20:10», запропонований М. Макколом, Р. Ейчінгером і М. Ломбардо в середині 90-х років ХХ століття, зміщує акцент з аудиторного навчання на неперервний саморозвиток: 70% відводиться емпіричному навчанню через реальні ситуації на робочому місці; 20% – соціальному навчанню при спілкуванні з керівництвом і колегами (наставництво, коучинг, тьюторство тощо); 10% – формальному (традиційному) навчанню;

• принцип дизайнерського мислення. Дизайнерське мислення – процес пізнавальної діяльності індивіда, орієнтований на використання сукупності аналітичних, творчих і проектних підходів, що застосовуються до вирішення навчальних проблем. В основу курсу мають закладатися цінності та певний спосіб мислення.

Список використаних джерел:

1. Евдокимов Н. Концепция платформ умерла – на смену ей пришли экосистемы [Електронний ресурс] / Н. Евдокимов. – Режим доступу : https://vc.ru/p/ecosystem-vs-platform. – Назва з екрана.

2. Кондаков А. Образование: накануне прорыва [Електронний ресурс] / А. Кондаков. – Режим доступу : http://ciur.ru/SiteAssets/Lists/List2/EditForm/ Презентация_А.Кондаков _ Республика Удмуртия.pdf. – Назва з екрана.

3. Олейников Б. В. О концепции «экосистема обучения» и направлениях развития информатизации образования / Б. В. Олейников, С. А. Подлесный // Знание. Понимание. Умение. – 2013. – № 4. – C. 84–91.

4. Экосистема [Електронний ресурс] // Википедия. – Режим доступу : https://ru.wikipedia.org/wiki/Экосистема. – Назва з екрана.

5. Davies A. Future Work Skills 2020 [Електронний ресурс] / A. Davies, D. Fidler, M. Gorbis. – Palo Alto : The Institute for the Future. – 2011. – 19 p. – Режим доступу :  http://www.iftf.org/uploads/media/SR-1382A_UPRI_future_work_skills_sm.pdf. – Назва з екрана.

6. Ficheman I. K.  Digital learning ecosystems: authoring, collaboration, immersion and mobility / I. K. Ficheman, R. de Deus Lopes // Proceedings of Eighth IEEE International Conference on Advanced Learning Technologies (Santander, Cantabria, Spain, 1-5 July, 2008). – Los Alamitos : IEEE Computer Society, 2008. – P. 371–372.

7. Frielick S. Beyond constructivism: An ecological approach to e-learning [Електронний ресурс]  / S. Frielick // Beyond the comfort zone : Proceedings of the 21^st Australasian Society for computers in learning in tertiary education conference (Perth, Australia, 5–8 December 2004). – Perth : The University of Western Australia, 2004. – P. 328–332. – Режим доступу : http://ascilite.org/conferences/perth04/procs/pdf/frielick.pdf. – Назва з екрана.

8. Gütl Ch. Ecosystem-based theoretical models for learning in environments of the 21^st century [Електронний ресурс] / Ch. Gütl, V. Chang // International Journal of Emerging Technologies in Learning. – 2008. – Vol. 3. – Issue 3. – P. 50–60. – Режим доступу :  https://espace.curtin.edu.au/bitstream/handle/20.500.11937/5372/119072_11006_V C - Ecosystem-based theoretical models for learning in environments of the 21^st century.pdf?sequence=2. – Назва з екрана.

9. Gütl Ch. The use of Web 2.0 Technologies and Services to support E-Learning Ecosystem to develop more effective Learning Environments / Ch. Gütl, V. Chang // Proceedings of International Conference on Data Engineering and Management (Tiruchirappalli, India, 9 February 2008). – Tiruchirappalli : Bishop Heber College, 2008. – P. 145–148.

10. Laanpere M.  Pedagogy-driven design of digital learning ecosystems / M. Laanpere, K. Pata, P. Normak, H. Põldoja // Computer science and information systems. – 2014. – № 11 (1). – Р. 419–442.

11. Learning while working manifesto [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.sproutlabs.com.au/learning-while-working. – Назва з екрана.

12. Reyna J. Digital teaching and learning ecosystem: a theoretical approach for online learning environments / Jorge Reyna // In Proceedings of Ascilite – 2011 (Hobart, Australia, 4-7 December 2011). – Hobart : University of Tasmania, 2011. – P. 1083–1088.

13. Uden L. The future of E-learning: E-learning ecosystem / L. Uden, I. T. Wangsa, E. Damiani // Proceedings of Inaugural IEEE International Conference on Digital Ecosystems and Technologies (Cairns, Australia, 21–23 February 2007. – 2007. – P. 113–117.