ІОП "ТЕХНОЛОГІЇ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ"
Понедельник, 24.07.2017, 12:51
Меню порталу
Категории раздела
Дослідження з питань впровадження ДО [53]
Технології дистанційної освіти, інноваційні методи навчання, ІКТ в ВНЗ
Фізико-технічні дослідження [7]
мікро-, нано-, оптоелектроніка; акустика; технічна електроніка
Гуманітарні дослідження [2]
Філософія державного управління, соціокультурні дослідження
Розвиток творчості [11]
Методика преподавания естественнонаучных дисциплин [2]
Наше опитування
Як часто ви користуєтесь інтернетом?
Всего ответов: 21
Корисні посилання
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту

НАН України

Державний департамент інтелектуальної власності

Луганська облдержадміністрація

Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Луганської облдержадміністрації

Луганська обласна рада

Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді

Президент України

Урядовий портал

Верховна Рада України

Електронні інформаційні ресурси Національної бібліотеки ім. Вернадського

Пошук поштових відправлень

Українські свята
Праздники Украины
Статистика



Украина онлайн
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Розвиток творчості

Екологічне виховання молодших школярів в контексті ноосферної освіти
Екологічне виховання молодших школярів в контексті ноосферної освіти
Коновальчук Марина Валеріївна,
к.пед.наук, доцент кафедри педагогіки
 і методики початкового навчання
ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка,

Землянінова Олена Олександрівна,

магістрантка факультету початкового
навчання ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка

Вплив науково-технічної революції, яка виступала панівною силою над людством впродовж XX сторіччя, спричинив екологічну кризу, яка сьогодні набула загальнопланетарного масштабу та створює реальну загрозу виживання людства. Позитивним є те, що науково-технічна революція поглибила наші уявлення про оточуючий світ, створили технологію з її використання. Негативним наслідком є той факт, що в результаті НТР сучасна людина стала головною причиною порушення світового балансу. Це призвело до серйозного порушення функціонування всього живого на землі. Технократичний напрям у діяльності людини  призвів до порушення законів розвитку Всесвіту та загрозливій небезпеки екології планети та здоров’я людини.

Матеріалістична парадигма привела до механістичного розуміння зв’язків природи, людини, держави і суспільства, перетворила людину у придаток до машин, певних технічних систем, що призвело до формування так званого технократичного стилю мислення, своєрідної психології буття, де раціональне мислення виступає панівним чинником над чуттєвим.

За останні десятиріччя людство накопичило великий масив негативних явищ, катастрофічний стан навколишнього середовища нині вже істотно визначає здоровۥя людей, тривалість їх життя. Забрудненість продуктів харчування, води, якість повітря, зовнішні слабкі техногенні електромагнітні поля та інші фактори суттєво впливають на здоров’я дітей. Криза справді охоплює всі сторони життя людини і насамперед проблему самого існування людини на Землі як частинки Всесвіту. Звідси актуальність проблеми екологічної освіти та екологічного виховання зростаючого покоління.

Отже, метою нашого дослідження є з’ясування сутності понять "екологічна освіта”, "екологічне виховання”, щодо молодшого шкільного віку та виявлення нових тенденцій розв’язання проблеми екологічного виховання, зокрема на основі ідей ноосфери та ноосферної освіти.

Нова ера інформатизації, комунікації та глобальних мереж вимагає нової філософії освіти, зміни парадигми педагогічного мислення, перегляду категорійного апарату педагогіки, трансформації педагогічної практики. Сьогодні дошкільна та початкова освіта виступає здебільшого засобом закріплення і відновлення існуючих соціальних і екологічних структур, ніж механізм удосконалення індивіда, колективних цінностей і знань, які б дали змогу людині будувати своє життя. На освіту в основному покладена функція відновлення ресурсів для економіки, натомість центральним пунктом освіти має стати створення людини, її всебічне вдосконалення.

На думку академіка В.І.Вернадського, цивілізація виживе лише у тому випадку, коли буде базуватися на глибинному пізнанні природи людини, гармонійному взаємозв’язку з оточуючим світом [2]. Життєдіяльність людей у системі ноосфери вимагає від них високого рівня інтелектуального розвитку, морально-духовної досконалості, а в зв’язку з цим і підготовку зростаючого покоління з ноосферним мисленням.

Ці освітні завдання можна втілювати лише через освітню виховну систему на основі принципово нових, ніж це було досі, ідей, методів, підходів. Необхідно забезпечити підготовку молодого покоління, спроможного вивести людство зі стану глибокої екологічної кризи, в якій воно опинилось через незнання або ігнорування законів взаємовідносин суспільства і природи, споживацьке ставлення до неї. Настав час виховувати підростаюче покоління не у згубній традиції якомога більше брати у природи, а в іншому, притаманному українському народові гармонійному співіснуванні з природою, раціональному використанні та відтворенні її багатств, у готовності  оберігати природні цінності всюди і завжди.

На жаль, людина й досі не розуміє чи не хоче розуміти, що, вступаючи в протиріччя із законами гармонійного розвитку Всесвіту, протиставляючи себе законам розвитку природи, вона поставила під загрозу не лише існування самої себе як продукту природи, як свідомої істоти, яку створила природа, але й ставить під загрозу процес розвитку цивілізації в цілому. Кожна людина повинна знати своє призначення на цій Землі і ті закони Всесвіту, які вона повинна виконувати. Іторія розвитку суспільства впродовж останнього століття, однозначно свідчить, що людина не розуміє, не усвідомлює найважливішої своєї місії на землі. Це є основним протиріччям ХХ століття: людина, не розуміючи свого призначення на землі, поставила себе над природою.

Проблема екологічного виховання в теорії та практиці шкільного навчання не нова. Однак особливий інтерес до цієї проблеми виник у 80 роки ХХ ст. Екологічна освіта стала необхідною складовою гармонійного, екологічно безпечного розвитку кожної держави. Зважаючи на цю необхідність, в Україні була створена „Концепція екологічної освіти України”, яка як елемент концепції розвитку держави, набуває сьогодні ваги актуального і важливого державного документа. В ній зазначено, що „загальноосвітньому навчальному закладу відводиться провідна і найважливіша роль в екологічній освіті і вихованні учнів” [7, с.11].

Екологічна освіта та екологічне виховання учнів відіграє сьогодні важливу роль в Україні. Від успішності здійснення екологічної освіти, формування нового екологічного мислення великою мірою залежить майбутній стан природного середовища в майбутньому.

 На думку В.О.Сухомлинського, природа лежить в основі дитячого мислення, почуттів та творчості. Видатний педагог вважав, що формувати у людини ставлення до рідного краю як частки природи, слід починати з раннього віку „...коли добрі почуття не виховати в дитинстві, їх ніколи не виховати, бо істинно людське в душі людини стверджується одночасно з пізнанням світу”[8, с.73].

Водночас поняття «екологічна освіта» та «екологічне виховання» іноді ототожнюють. Існує поширене хибне твердження, що чим більше людина знає про природу, тим усвідомленіше вона буде її оберігати. З’ясуємо сутність цих понять.

Екологічна освіта – це свідомий і планомірний розвиток знань про навколишнє середовище на протязі всього життя. Основна її мета: формування уявлень про довкілля, специфіку його внутрішніх відносин, характеру антропогенного впливу, а також принципи гармонійного розвитку людини і природного середовища.

Екологічна освіта – це лише надбані людиною екологічні знання. Набагато важливішим є екологічне виховання, яке представляє собою засвоєння людиною особливої екологічної моралі, етики відношення природи і людини.

Під екологічним вихованням розуміють такий розвиток волі, почуття, рис характеру, які проявляються у правильній (етичній) поведінці по відношенню до навколишнього середовища. Воно повинно бути добровільним і безперервним протягом усього життя людини. Метою екологічного виховання є формування свідомості, яка охоплює поняття екологічної моралі – збалансованості між сприйняттям навколишнього середовища, його піднесенням і поведінкою людей по відношенню до нього.

Екологічне виховання – це  систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Його завдання – сприяти нагромадженню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її багатства, формувати вміння і навички діяльності в природі. Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи – середовища перебування людини, яка має бути  зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це, зокрема, вміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обовۥязку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності. Отож, любов до природи слід виховувати з раннього дитинства.

Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання в школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості учнів.

Загальна мета екологічного виховання учнів може бути реалізована через систему завдань:
• формування в учнів розуміння необхідної гармонії людини з природою;
• оволодіння знаннями про природу (зокрема свого краю);
• виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на Землі;
• формування готовності до активної екологічної діяльності та основ глобального екологічного мислення[9, с.9].

Велику роль в даному процесі повинна відігравати початкова школа, яку можна розглядати як першу сходинку збагачення людини знаннями про природне і соціальне оточення, знайомство її з загальною, цілісною картиною світу і формування морально-етичного та естетичного ставлення до нього.

З метою реалізації всіх завдань екологічного виховання потрібні більш ефективні форми і методи навчання та виховання особистості, ніж існували в контексті традиційної педагогічної парадигми. Так постає питання про здійснення екологічного виховання в контексті ноосферної освіти.

Концепція ноосферної освіти - це система науково-теоретичних, гносеологічних, методологічних і практичних поглядів на природу освіти та можливості її ефективного досягнення в суспільстві на етапі ноосферного переходу.

На думку українського дослідника М.Курика, концепція ноосферного шляху розвитку суспільства органічно включає в себе концепцію ноосферної освіти як нової парадигми освіти в цілому. Головною метою ноосферної освіти є формування в людини цілісної ноосферної свідомості, яка складається із триєдності: цілісного біоадекватного мислення, етичного біоадекватного методу поведінки та екологічного світогляду. Отже, сьогодні освіта може стати лідером ноосферного переходу суспільства, тобто тим ланцюгом, за допомогою якого можна вирішити проблеми сучасного суспільства.

Концепція ноосферної освіти базується на відомій теорії академіка В.Вернадського. Вчений окреслив найбільш істотні характеристики процесів, що відбуваються в ноосферній цивілізації. Український дослідник М.В.Даниленко, серед цих характеристик виділяє наступні:
• формування особливої ноосферної свідомості, яка має ґрунтуватися на тому, що на планеті Земля існує єдність і незаперечна цінність усього живого;
• необхідність постійного підтримування гуманістичного морально-психологічного клімату в суспільстві, який стримував би людей від різноманітних соціально-економічних конфліктів;
• твердження про єдність людей на землі, їх рівність незалежно від расової, національної, релігійної, соціальної приналежності (усі люди рівні перед Богом і мають рівне право на достойне життя);
• наявність тісних взаємозв’язків між мешканцями Землі у різних сферах діяльності: економічній, політичній, інформаційній, забезпечення рівноправного обміну матеріальними і духовними цінностями;
• забезпечення здорового екологічного дозвілля, створення оптимальних умов для матеріального і духовного добробуту;
• забезпечення демократичних засад у соціальному розвитку спільнот, які мешкають на планеті [4, с.7].
 
Окремі аспекти ноосферної освіти та ноосферної педагогіки вже розвивалися в працях вітчизняних педагогів, мислителів. Зокрема, К.М.Вентцель розробив положення космічної педагогіки. Він писав: "Треба навчити дитину спочатку відчувати себе частиною маленького, доступного йому для охоплення свідомістю, куточка природи, частиною поля, лісів, луків, поступово розширюючи той клаптик землі, на якому він сприймає себе як одне ціле з природою, до розмірів Землі як планети, а звідси вже перехід до Сонячної системі, до зіркової системі, що становить наш Всесвіт, і до безмежній системі всесвітів, що охоплює весь безмежний Космос".

У людини з космічним свідомістю, згідно Вентцель, відбувається звільнення від всього дрібного, обмеженого, його душа наповнюється свободою, безмежно широкою творчою любов'ю до життя, до людства. Так здійснюється духовно-моральне перетворення людини. Ідеї космічної педагогіки, актуальні для теорії і практики сучасної освіти, містяться також у роботах Н. К. Реріха і Є.І. Рерих.

Їх основні положення зводяться до пріоритету духовно-морального развитку особистості, розкриття духовно-морального розвитку особистості, формування у них цілісного світогляду, різних якостей мислення.

Сучасний російський дослідник С.О.Іванов у статті «Російський комізм і педагогіка розвитку ноосферного світогляду» виділяє певні психолого-педагогічних принципи розвитку ноосферного світогляду. Зокрема, такі:
1. Збагачення процесу пізнання різнорідними знаннями з різних джерел пізнання світу: науки, релігії, філософії, культурології.
2. Розвиток ноосферного мислення, для якого характерні такі якості як інтегративність, нелінійність, творчий, критичний і рефлексивний характер.
3. Залучення до процесу мислення емоцій і почуттів, аксіологізація знань.
4. Діалоговий характер навчання. Оскільки він складає основу буття і мислення людини на початку  XXI століття, то очевидно, що школяр повинен навчитися мислити і жити в умовах множинності культур.
5. Використання в процесі утворення перцептивного і практичного каналів. З цією метою в школі створюється особливе ноосферне середовище, заснована на інтелектуальних та загальнолюдських цінностях.

Таким чином, перераховані вище принципи можуть сприяти духовно-моральному становленню молодших школярів, не затримуючи їх природного розвитку, допомагають сформувати моральні установки, навчити пізнавати себе, усвідомлювати своє місце у світі [5, с.4].

Наближення до життя за законами ноосфери - процес тривалий і досить складний, вимагатиме значних зусиль і наполегливої праці багатьох поколінь.
Починати цей процес слід з дошкільної та початкової ланки освіти, здійснюючи екологічне виховання, поступово формуючи усвідомлення, що людина - невід’ємна частина природи та ноосфери і її життєдіяльність має збігатися передусім із законами і глобальними процесами, що протікають у ноосфері.

Настав час виховувати дітей не у споживацькій традиції ХХ століття, а в гармонійному співжитті з природою, в психологічній готовності оберігати природні цінності. Від нашого вміння допомогти дітям побачити зрозуміти дивовижний світ природи залежить позиція у взаємовідносинах кожної дитини з природою. Ми, педагоги, повинні виховати екологічно виховане, екологічно культурне покоління.

Література та ресурси
1. Бардин А.А., Бардина Е.Н. Создание и последующая трансформация сферы разума – ноосферы в межзвездочный разум – интерастернус, и далее в межгалактический – астронус, как неизбежные этапы эволюции информационно-энергетической системы жизнедеятельности человечества. – Чернигов: ЦНТЭИ – 36 с.
2. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста /В.И. Вернадский. – М.: Наука, 1988. – 520 с.
3. Вороніна Л.П. Структура діяльності вчителя щодо здійснення екологічного виховання // Педагогіка. – К.; 1984. – Вип. 23. – С. 76-80.
4. Даниленко М.В. Ноосферна парадигма формування особистості майбутнього педагога : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspo
/2007_14_1/doc_pdf/danilenko.pdf
5. Іванов С.О. Російський комізм і педагогіка розвитку ноосферного світогляду/http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspo/2007_14_1/doc_pdf
6. Карпенко В. Гуманістично-ноосферна концепція: ретроспективний аналіз //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 350-351. Філософія. – Чернівці: Рута, 2007 – С. 126-130.
7. Концепція екологічної освіти України // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2002. – № 7. – С. 11.
8. Сухомлинський В.О. Вибрані педагогічні твори: У 3-х томах. Т. 1. – М., 1979 – 640 с.
9. Христофор А. Сутність і дидактичні можливості екологічного виховання // Початкова школа. – 2007. - № 6. С 9-12.


Категория: Розвиток творчості | Добавил: voronkin (08.12.2011) | Автор: Коновальчук Марина E W
Просмотров: 4780 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа
RSS-новини
Пошук
Друзі порталу
Вища школа
ІОП "Технології дистанційної освіти" © Lugansk, Ukraine, 2017 Конструктор сайтов - uCoz