Реалізація педагогіки життєтворчості у сучасній початковій школі: авторська програма Марини Коновальчук «Світ творчості»
Реалізація педагогіки життєтворчості у сучасній початковій школі: авторська програма «Світ творчості»
Коновальчук Марина Валеріївна, к.пед.наук, доцент кафедри педагогіки і методики початкового навчання ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка
На рубежі другого і третього тисячоліть людство опинилося перед принципово новими цивілізаційними викликами, які потребують відповідних знань, компетентностей, внутрішньої позиції особистості, уміння діяти в нестандартних ситуаціях, швидко орієнтуватися у змінних умовах, створювати щось нове, а головне – діяти на засадах гуманності та духовності.
Сьогодні ми є свідками процесів глобалізації (франц. global — загальний, всесвітній), яка виявляється у розширенні й поглибленні міжнародних зв'язків, взаємозалежності суб'єктів світового співтовариства, у наявності багатьох проблем, які вийшли за межі окремих держав і стосуються інтересів усього людства. Розв’язати ці проблеми зможе людина не лише «знаюча», а в першу чергу духовна і творча.
Отже, посилюються пошуки таких систем, форм, технологій навчання, які б забезпечили духовний та творчий розвиток поки що маленьких громадян, які будуть вирішувати долю нашої країни та долю планети і людства в цілому. Фахівці різних галузей сучасної науки пов'язують проблеми духовного прогресу людства з ученням академіка Володимира Вернадського (1863—1945) про ноосферу. Ноосфера розуміється як всепланетна ідея необхідності постійного підтримування гуманістичного морально-психологічного клімату в суспільстві, який стримував би людей від різноманітних соціально-економічних конфліктів, сприяв духовному розвитку людства [6, с. 26].
За переконаннями видатного вченого, майбутнє людства пов'язане з інтегруванням соціально-культурного і природничо-наукового мислення, що є передумовою формування загального планетарного, космічного мислення, усвідомлення того, що неодмінною умовою виживання і прогресу людства є втілення ідеалу людини, якій притаманна духовність, усвідомлення своєї відповідальності, прагнення до досконалості . Слід зазначити той факт, що традиційна система освіти, яка склалася в ХІХ столітті та була оновлена в 30-70 роки ХХ століття, повністю зорієнтована на імператив підготовки людини знаючої. Тому і сьогодні за інерцією школа готує людину, якій важко вписати себе в цей складний швидкозмінюваний та нестабільний світ, підтримувати рівновагу в сферах «людина-людина», «людина-природа». Таким чином підноситься роль життєвої компетентності особистості, здатної до саморозвитку, відповідальної, самостійної, спроможної реалізувати життєве призначення через особистий вибір.
На цій основі має формуватися новий напрям у педагогіці - педагогіка життєтворчості, у центрі якої – дитина з її радощами і болями, злетами і драмами, інтересами, потребами, з її неповторним внутрішнім світом. Український вчений І.Єрмаков, один із розробників наукових та практичних засад педагогіки життєтворчості, стверджує: «Кожна дитина – проект світу. І несе вона в собі особливу місію. У цих глибоких за змістом словах закладено суть педагогіки життєтворчості, яка спрямована в XXI ст., коли перед людством постає завдання – створити собі нову сутність, оскільки бути людиною – означає стати нею, і це – нескінченний процес самотворення» [2, с.4].
Отже, метою нашого дослідження є з’ясування сутності педагогіки життєтворчості як важливого напряму гуманізації освітнього процесу, пошук реальних шляхів реалізації її ідей у початковій ланці освіти.
Життєтворчість розуміється дослідниками (В.М. Доній, Г.М. Несен, Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков та ін.) як духовно-практична діяльність особистості, спрямована на творче проектування і здійснення свого життя. Розроблюючи, коригуючи і здійснюючи свій життєвий сценарій, особистість оволодіває мистецтвом жити, в основі якого лежать засоби, методи і технології життєтворчості [7].
У контексті педагогіки життєтворчості школа має стати інститутом збереження й зміцнення фізичного, психічного, морального, духовного здоров'я дитини, Захисна, людинозберігаюча функція педагогіки повинна стати домінуючою. Саме школа покликана допомогти вижити дитині у нестабільному суспільстві, виробити захисні механізми, навчити самостійно вирішувати життєві проблеми і насолоджуватися кожним моментом життя.
У нормативних документах нашої країни, зокрема у Концепції загальної середньої освіти наголошено, що школа – це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе. Національна доктрина розвитку освіти визначає одну з цілей державної політики щодо розвитку освіти як створення "умов для розвитку особистості та творчої самореалізації кожного громадянина України”. Школа, нажаль, ще далека від цих гуманістичних гасел. Інерція педагогічного мислення з домінуючою установкою на існування єдино правильних науково-педагогічних засад організації шкільної освіти спричиняє патологічне несприйняття нового і, зрештою, призводить до того, що вся наша система шкільництва «намертво загрузає» в застарілих підходах, суто матеріалістичному педагогічному світогляді.
Як свідчать дослідження, школа життєвої компетентності, на відміну від традиційної, спрямована не на передачу новому поколінню знань і досвіду, а на "розвиток і саморозвиток учнів як суб’єктів культури, творців і проектувальників свого життя” [7]. Педагогам передусім потрібне розуміння того, що для створення системи освіти ІІІ тисячоліття потрібен свіжий імпульс руху вже за іншою траєкторією, яка виведе нашу шкільну освіту на «дитиноцентрову» орбіту, наповнить шкільне життя дітей духовною та творчою працею.
Педагогіка життєтворчості оперує поняттями "самоактуалізація, саморегуляція, самоздійснення, самовдосконалення, саморозвиток, самосвідосіть, самоствердження, самореабілітація, самопрогнозування, самоприйняття, самоаналіз, самооцінка тощо. Сутність кожного з цих понять пов’язана з самостійністю особистості. Самостійно планувати власну діяльність, самостійно приймати рішення й нести відповідальність за результати діяльності – одні з показників сформованості життєвої компетентності особистості [1, с.15].
Найціннішим надбанням педагогіки життєтворчості є те, що її цілі, зміст близькі не лише педагогам-реформаторам, а й дітям, які стають співтворцями нових моделей школи, глибше осмислюють своє життя, навчаються для того, щоб оволодіти мистецтвом життєтворчості, "мистецтвом бути”. "Учитися бути” означає пізнати самих себе, усвідомити свої сили й можливості, покінчити з фаталізмом і покірністю, означає вчитися жити, пізнавати, мислити вільно і критично, вчитися любити світ і робити його гуманнішим, учитися творчості.
Досліджуючи питання творчого розвитку молодших школярів, ми дійшли висновку, що традиційна система навчання часто призводить до так званої «освітньої травми» дітей, коли більшість учнів по завершенні навчання розучуються творити, відходити від стереотипів; вони мислять шаблонно та стикаються зі значними труднощами при розв’язуванні завдань творчого типу. За даними психологічних та педагогічних досліджень (О.Кульчицька, Л.Масол, О. Мелік-Пашаєв та ін.), навчально-виховний процес у школі зорієнтований переважно на розвиток лівої півкулі мозку, яка, за теорією функціональної асиметрії мозку, забезпечує роботу раціонально-логічного мислення, обробляє інформацію алгоритмічно, лінійно. Це значною мірою знижує діяльність правої півкулі, яка відповідає за емоційно-образне, інтуїтивне, холістичне опрацювання інформації та забезпечує творчий характер мислення людини. Можливо, це і є відповідь на питання «Чому дорослих творчих людей набагато менше, ніж творчих дітей?».
Інтегрована школа життєтворчості – це школа швидкого і гнучкого реагування на стрімкі, динамічні зміни в нашому суспільстві. Тому її головне завдання полягає у забезпеченні психічного, фізичного, морального і духовного здоров'я дитини. Ця школа зміцнює адаптаційний, життєздатний потенціал дитини, максимально знижує перевантаження, створює оптимальні умови, які допомагають уникати неврозів, психічних травм, забезпечує діагностику й корекцію здібностей.
Щоб стати творцем власного життя, навчитися пізнавати навколишній світ, адаптуватися до непростих умов сьогодення, необхідно мати розвинені творчі здібності. Здатність до самостійного творчого життя формується поступово і ґрунтується на розкритті творчого потенціалу дитини, її саморозвитку. З цією метою необхідно створити оптимальні умови для духовно-творчого розвитку дітей ще в початковій школі.
Перераховані положення були покладені в основу програми "Світ творчості”, розробленої та апробованої нами у восьми школах міста та області (№№ 1, 12, 36, 29, 4, та ін.), Студії творчого розвитку дошкільників "Ельф” та на базі Центру дитячої творчості МДЦ "Артек”. Мета програми - розвиток творчих здібностей дітей засобами різних видів мистецтв, розкриття прихованих можливостей кожної дитини шляхом стимулювання мотивації та підтримки віри у свої сили.
Програму затверджено на засіданні кафедри педагогіки і методики початкового навчання (протокол №3), Вченою радою факультету початкового навчання (протокол №2 від 21.10.1009р.) та Вченою радою Чернігівського державного університету імені Т.Г.Шевченка (протокол №4 від 2.12.2009р.). Також розроблено та впроваджено у навчальний процес факультету початкового навчання авторська програма спецкурсу «Розвиток творчих здібностей молодших школярів» з метою озброєння студентів знаннями і уміннями працювати за подібними програмами, здійснювати творчий розвиток учнів початкових класів у навчальному процесі на у позаурочній діяльності.
Сприятливі можливості для цілеспрямованого творчого розвитку школярів має, безумовно, початкова ланка освіти. Дітям 6-10 років від природи властива емоційність та чутливість до образних вражень, багатство та кольоровість уяви, невтомна допитливість, відкритість до оточуючого світу. Вони із задоволенням беруть участь у різних видах творчих завдань, схильні до фантазування, імпровізацій. Літературна творча діяльність посідає особливе місце серед проявів творчості молодших школярів. З одного боку, вона вимагає роботи таких психічних процесів, як сприймання, образне мислення, уява, мовлення, емоції, активізує почуттєву та інтелектуальну складові пізнавальної діяльності молодшого школяра. З іншого – дітям цього віку властива надзвичайна емоційність та чутливість до образних вражень, багатство уяви, невтомна допитливість, відкритість до оточуючого світу. Це підтверджує важливість цілеспрямованого художньо-словесного розвитку саме молодших школярів.
Основні ідеї програми: «Світ творчості – навколо нас!», «Стань творчим – і будеш щасливим та успішним у житті», «Нетворчих людей не буває, – є ті, хто не розвиває свої здібності». В результаті такого творчого навчання кожен, незалежно від вихідного рівня творчих здібностей, може піднятися на більш високий щабель творчих звершень, а головне – вчиться бути добрішим, емпатійним, намагається змінювати на краще себе та навколишній світ. Програма націлює на розвиток загальних творчих здібностей та умінь молодших школярів у різних видах творчої діяльності, проте література творчість виділена в програмі як провідна, що пояснюється унікальною роллю мовлення у життєдіяльності кожної людини та тим фактом, що літературна творчість сприяє вихованню не тільки творчої, а і духовної людини. Програма „Світ творчості” передбачає розвиток таких якостей творчої особистості, як здібність генерувати ідеї, висувати гіпотези; здібність фантазувати; асоціативність мислення; здібність бачити протиріччя; здібність переносити знання та вміння у нові ситуації; здібність відмовитися від нав'язливої ідеї, подолати інертність мислення; незалежність суджень; критичність мислення, здібність оцінно судити. Разом з тим програма орієнтує на літературний розвиток молодших учнів, оскільки значна увага приділяється розвитку мовлення та ознайомленню з прийомами словесної творчості.
У процесі виконання творчих завдань, ігор, релаксацій, тренінгів, сенсорних завдань, завдань-конкурсів, театралізацій, під час розв’язання творчих проблем та ін. діти набувають рис особистості, яка здатна до творчості у різних видах діяльності. А оскільки творчі способи діяльності універсальні, то дитина переносить їх не тільки у навчальну діяльність, а і у повсякденне життя для вирішення різноманітних проблем.
Програма може використовуватися як факультатив або гурток з розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів, заняття рекомендовано проводити 1 раз на тиждень тривалістю 1 академічну годину. Ядром програми є система творчих завдань, яка складається з двох блоків. Завдання першого блоку, які мають підготовчий характер, розподілено на чотири типи та мають на меті активізацію основних психічних процесів, задіяних у літературній творчості. Серед них є завдання з розвитку емоційно-чуттєвого сприймання, мовлення, уяви та творчого мислення. Завдання другого блоку спрямовані на поступове формування творчих умінь учнів завершувати, створювати та удосконалювати творчі продукти.
Модель використання системи завдань передбачає підготовчий етап (1-2 клас), на якому відбувається здебільшого стимулювання мотивації літературної творчості учнів, художнього сприймання, уяви, образного мислення, мовлення, та основний етап (3-4 клас), під час якого діти, крім цього, вчаться створювати літературні продукти за допомогою певних прийомів та включаються в активну творчу практику.
Програма має міжпредметний характер, що дає можливість педагогу використовувати систему завдань як на факультативі, гуртку з розвитку літературно-творчих здібностей, так і на різних уроках (класного та позакласного читання, української мови, мистецтва, художньої праці, під час екскурсій, в групах продовженого дня) та інтегрувати літературну творчість з іншими видами творчої діяльності – музичним, образотворчим, театральним тощо.
Зміст програми побудований у цікавій та привабливій для дитині формі – формі подорожі по різним країнам – Фантазілії, Країні Творців та завершується мандрівкою на Планету Нерозкритих Таємниць. Така побудова програми сприяє мотивації творчої діяльності, адже дитина із задоволенням бере участь у тій діяльності, яка близька до світу її дитинства.
Реалізація програми розрахована на 4 роки навчання у початковій школі. Підготовчий етап: 1 рік – (1 кл.) „Країна Фантазілія” 2 рік – (2 кл.) „Подорож Країною Творців” Основний етап: 3 рік – (3 кл.) „Подорож Країною Творців” 4 рік – (4 кл.) „Планета Нерозкритих Таємниць”
Кожне заняття умовно складається з 2 частин – на першій половині заняття відбувається стимулювання мотивації творчості учнів, в результаті чого дитина приходить до усвідомлення того, що «Творчі люди змінюють світ», «Будь творчим – і будеш щасливим!», «Творча людина – успішна людина», а також здійснюється цілеспрямований вплив на художнє сприймання, уяву, образне мислення, мовлення, проводяться тренінги, релаксації. Таким чином перший етап заняття готує підґрунтя для успішної творчої практики. Під час другої половини заняття діти, крім цього, вчаться створювати творчі продукти за допомогою певних прийомів та включаються в активну творчу практику (літературна, декоративно-прикладна діяльність, образотворча, театральна тощо). Майже на кожному занятті діти. Крім мовленнєвої творчості, займаються декоративно-прикладною діяльністю – створюють сувеніри, подарунки, листівки до свят, вчаться "привносити” творчість у кожну мить свого життя.
Розвивальний вплив програми підвищується, якщо керівник програми дотримується таких дидактичних умов її використання: • стимулювання мотивації творчої діяльності (добір цікавих, різнопланових завдань з урахуванням вікових особливостей дітей та орієнтацією на потреби сучасного життя; зміна видів діяльності; чергування творчої праці з релаксаціями; заохочення ініціативи, активності; підтримка та створення ситуацій успіху, коли кожна дитина відчуває свою самоцінність; тактична корекція діяльності та поведінки учнів); • необхідність підготовчої роботи до створення творчих продуктів (стимулювання психічних процесів, задіяних у діяльності – процесів сприймання, уяви, образного мислення, тощо); • ознайомлення з елементарними прийомами літературної творчості; • необхідність проведення релаксаційних хвилинок, які стимулюють діяльність правої півкулі мозку, відповідальної за інтуїтивні процеси; • редагування творчих продуктів; • створення комфортного розвивально-творчого середовища, в якому керівник творчого процесу сам є взірцем творчої особистості.
Таким чином, творча діяльність виступає це не просто цікавою для дітей грою, це навчання жити творчо, змінювати на краще навколишнє середовище. Це справжня життєтворчість, оскільки креативна особистість живе різнокольорово і творить свою долю.
Життєтворчість – особлива, вища форма виявлення творчої природи людини, що сприяє самостійному вибору особистістю стратегії життя, розробці життєвих планів і програм, вибору та використанню засобів, необхідних для реалізації індивідуального життєвого проекту. Як відомо, велике починається з малого: якщо ми будемо навчати дитину творчим прийомам, стратегіям, способам діяльності, будемо цілеспрямовано стимулювати складові творчих здібностей, то згодом дитина переноситиме набуті творчі уміння у власне життя, буде здатною змінювати на краще свою долю, долю своєї країни та планети. Запропонована програма "Світ творчості” – лише один із можливих варіантів реалізації педагогіки життєтворчості на базі початкової ланки освіти. Нові методологічні засади мають бути покладені в усю систему шкільної освіти, перебудовувати методи, засоби, форми навчально-виховного процесу, змістити вектор з репродуктивної площини у творчу та сприяти перетворенню школи з майстерні знань у Майстерню Творчості та Духовності.
Література
1. Єрмаков І. Освіта і життєва компетентність для ХХІ століття // Завуч. – 2005. – № 19. – с. 13-16. 2. Єрмаков І. Педагогіка життєтворчості: орієнтири для ХХІ століття / http://library.rehab.org.ua/ukrainian/logop/erm 3. Життєва компетентність особистості: Науково-методичний збірник / За ред. Л.В. Сохань, І.Г.Єрмакова. – К.: "Богдана”, 2003. – 520 с. 4. Зайченко І.В. Уроки формування духовності особистості // Реабілітаційна педагогіка на рубежі ХХІ століття: Наук.-метод. зб.: У 2 ч.: Ч. 1 / Ред. рада: В.М. Доній, Г.М. Несен, І.Г. Єрмаков та ін. – К., ІЗМН, 1998. – с. 108-119. 5. М.С.Гончаренко Валеопедагогические аспекты духовности: Учебное пособие. – Х.:ХНУ имени В.Н.Каразина, 2007. – 400 с. 6. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. – М.: Мол. Гвардия, 1990. – 351с. 7. Нищета В.А. Актуальність педагогічних ідей М.О. Корфа: екстраполяція на концепти педагогіки життєтворчості / http://library.rehab.org.ua/ukrainian/logop/erm 8. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.— К.: "Академвидав”, 2006. — 456 с (Альма-матер)