Воронкін О.С. РОЛЬ “ХМАРНИХ” ОБЧИСЛЕНЬ У РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ ВІДКРИТОЇ ОСВІТИ / О.С. Воронкін // FOSS Lviv 2015 : збірник наукових праць V міжнар. наук.-практ. конф. (23-26 квітня 2015 р., м. Львів). – Львів, 2015. – С. 12-15.

Згідно з визначенням Національного інституту стандартів і технологій США (NIST) [1] “хмарні” обчислення – це модель надання користувачеві зручного доступу на вимогу до масиву комп'ютерних ресурсів (наприклад, мереж, серверів, файлових сховищ, додатків та послуг), які налаштовуються та можуть бути швидко надані в користування з мінімальними затратами зусиль на управління з боку їхнього провайдера. У “хмарних” обчисленнях виділяють наступні ключові характеристики: а) самообслуговування за вимогою (користувач самостійно вибирає, яким набором обчислювальних можливостей і ресурсів він буде користуватися); б) висока еластичність / гнучкість сервісів (обчислювальну потужність можна легко зменшити або збільшити, виходячи з потреб користувача); в) можливість об'єднання ресурсів; г) відмовостійкість і високий рівень доступності. Центри даних для “хмарних” обчислень являють собою надійну розподілену мережу, вузли якої можуть розташовуватися в різних куточках світу. Відмовостійкість у такій мережі значно вище користувальницької локальної мережі, що забезпечується багаторазовим резервуванням і кваліфікованим обслуговуванням технічного персоналу. Така розподілена мережа дозволяє отримати послуги з високим рівнем доступності.

Однією із широко поширених парадигм “хмарних” обчислень є надання кінцевим користувачам ресурсів для опрацювання даних у якості інтернет-сервісів. У навчальних закладах “хмарні” сервіси первісно використовувалися як безкоштовні хостинги поштових служб, і тільки з 2000-х років у навчальному процесі розпочали використовувати різні IT-пропозиції: електронні щоденники, журнали, особисті кабінети для студентів і викладачів, тематичні форуми, офісні пакети для спільної роботи з електронними документами, таблицями, презентаціями тощо. Відмінність між традиційними центрами опрацювання даних і “хмарним” середовищем полягає у фізичному розташуванні навчальних матеріалів на серверах, що належать не користувачеві (навчальному закладу), а сторонній організації [2]. Розгорнувши хмарну інфраструктуру можна мати доступ до необхідних ресурсів з будь-якого місця, з будь-якого обладнання, підключеного до інтернету. При цьому, доступ до “хмари” можуть використовувати одночасно тисячі учнів з різних куточків світу [3]. Кожен користувач “хмарних” систем отримує дисковий простір для зберігання будь-якої інформації, яка була отримана в результаті роботи з “хмарою”. Віртуальні співтовариства – соціальні мережі дозволили створювати власні профілі й спілкуватися з іншими учасниками віртуально. Соціальні мережі безупинно інтегруються з багатьма зовнішніми сайтами, сервісами та мобільними пристроями. Деякі навчальні заклади, що мають фінансові труднощі з постійним адмініструванням програмного забезпечення, переміщають у “хмару” внутрішні системи управління навчанням (LMS від англ. Learning Management Systems). Таким чином, використання “хмарних” технологій у навчанні має наступні переваги: а) максимальна економія коштів на підтримку та розвиток освітньої інфраструктури та підвищення її адаптивності до еволюції потреб навчальних закладів; б) не виникає проблем з легалізацією програмного забезпечення; в) продуктивність обчислювального пристрою (смартфон, планшет) не впливає на швидкість обчислення тощо.

Хоча концепція “хмарних” обчислень з публічної моделлю й піддавалася критиці з боку спільноти вільного програмного забезпечення і, зокрема, з боку Р. Столлман, який вважав, що використання стороннього веб-додатку, деталі реалізації якого не відомі користувачу, нічим не відрізняється від застосування пропрієтарного програмного забезпечення (з точки зору користувальницького контролю за інформацією) [4]. Проте саме вона сприяла принципово новим можливостям передавання знань – отримали розвиток нові ідеї та теорії з реалізації горизонтально-орієнтованої педагогіки в умовах мережної взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу. Нова парадигма навчальної діяльності базується на ідеї масового співробітництва, ідеології відкритих освітніх ресурсів, у поєднанні з мережною спільною організацією взаємодії учасників. Реалізація мережної педагогіки співробітництва [5] вимагає більш активної участі в організації власного навчання (учень самостійно управляє навчанням, визначає інструменти й потоки даних, які він буде постійно опрацьовувати). Враховуючи те, що більшість використовуваних у навчальному процесі веб-інструментів та сервісів інтернету не створювалися спеціально для освітнього процесу, вони використовуються вибірково в залежності від спеціалізації та переконань того чи іншого викладача або студента [6], що створює широку варіативність реалізації інформаційно-комунікаційних технологій навчання (ІКТН). О. Андрєєв у монографії [7] вказує на формування нової науки – електронної педагогіки, що характеризується наступними ознаками: а) становлення і розвиток теоретичної бази, у тому числі понятійного апарату (дистанційне навчання, електронне навчання, вебінар, персональне навчальне середовище тощо); б) розширення можливостей та методик проведення занять з використанням ІКТ; в) дидактична спрямованість програмних засобів та сервісів інтернет; г) наявність різноманітних форм подання електронних навчальних матеріалів; д) широкий інтерес студентів і викладачів до ефективного навчання при використанні ІКТ; е) валеологія електронного навчання та інтернет-безпека; є) забезпечення якості електронного навчання та його оцінювання; ж) розширення нормативно-правового забезпечення електронного навчання; з) дослідження організаційних форм ІКТН, пошук оптимального їх поєднання.

Крім педагогічних, правових та інших аспектів, важлива роль приділяється технологічним засобам комплексної підтримки неперервності освітнього процесу в ІКТ-насиченому середовищі, які слід розглядати в рамках наступних напрямків [8]: а) підтримка неперервності надання ІТ-сервісів на максимальному рівні якості в умовах постійної зміни платформ електронної освіти, появи нових рішень, змін технологічної бази клієнтських місць тощо; б) підтримка неперервності процесів виробництва, генерації й актуалізації знань, масового використання у вигляді електронного контента для цілей інноваційного педагогічного проектування й реалізації нових навчальних курсів, навчального мультимедіа тощо, а також механізмів впровадження їх в освітню практику; в) управління процесами набуття, удосконалювання, відновлення знань і умінь в умовах неперервного навчання.

Джерела

1. Mell P. The NIST definition of cloud computing: recommendations of the national institute of standards and technology [online] / P. Mell, T. Grance. – September 2011. – Available from : http://csrc.nist.gov/publications/nistpubs/800-145/SP800-145.pdf.

2. Гриб’юк О. О. Підтримка безпеки мережі в процесі розгортання хмарного середовища навчального закладу / О. О. Гриб’юк  //  Матеріали IV міжнар. науково-практичної конф. Foss Lviv 2014 (м. Львів, 24–27 квітня 2014 р.). – Львів, 2014. – С. 39–42.

3. Miller M. Cloud computing : web-based applications that change the way you work and collaborate online / Michael Miller. – Indianapolis, Indiana 2008. – 312 p.

4. Cloud computing is a trap, warns GNU founder Richard Stallman [online] // The Guardian (29 sep. 2008). – Available from : http://www.theguardian.com/technology/2008/sep/29/cloud.computing.richard.stallman

5. Воронкін О. С. Основи використання інформаційно-комп’ютерних технологій в сучасній вищій школі : навч. посіб. / О. С. Воронкін. – Луганськ : Вид-во ЛДІКМ, 2011. – 156 с.

6. Воронкін О. С. Персональні навчальні мережі в системі дистанційної освіти / О. С. Воронкін // New information technologies in education for all: learning environment : збірник праць VI міжнар. конф. ITEA–2011 (м. Київ, 22–23 листопада 2011 р.). – Київ, 2011. – С. 202–208.

7. Андрєєв О. О. Електронна педагогіка / О. О. Андрєєв // Педагогічні аспекти відкритого дистанційного навчання : кол. моногр. / [за ред. О. О. Андрєєва, В. М. Кухаренка]. – Харків : Міськдрук, 2013. – Розд. 5. – С. 66–71.

8. Манако А. Ф. Инновации в образовании: эволюция и конвергенция как источник трансформаций / А. Ф. Манако, А. С. Воронкин // Новые информационные технологии в образовании для всех: непрерывное обучение : колект. моногр. / [Авторский коллектив: В. И. Гриценко, В. Б. Белоусова, В. Б. Артеменко и др.]. – К. : Академпериодика, 2013. – Разд. 5. – С. 90 – 120.