ВПЛИВ ФАКТОРІВ ЕВОЛЮЦІЇ ТА КОНВЕРГЕНЦІЇ НА ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ОСВІТІ НА ПРИКЛАДІ МУЛЬТИМЕДІА

Воронкін Олексій Сергійович

Комунальний заклад „Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка”

Стисло розглянуті питання еволюції та конвергенції мультимедіа в освіті.

Вступ

Історичні процеси еволюції та конвергенції [1] інформаційно комунікаційних технологій (ІКТ) вплинули на цілий комплекс інновацій в освіті, пов’язаних із використанням мультимедіа.

На сьогодні робота по впровадженню мультимедіа в освітню сферу ведеться у двох напрямках [2]. Перший з них полягає в тому, що мультимедіа використовують в навчальному процесі як допоміжний засіб традиційної освітньої системи. Впровадження мультимедіа у рамках другого напрямку змінює зміст і якість освіти, сприяє перегляду методів і форм організації навчального процесу, побудові онлайн курсів, заснованих на принципах відкритості, доступності, інтерактивності, неперервності й масовості.

Історичні етапи еволюції мультимедіа пов’язані з інформаційними революціями – подіями, коли кардинальні зміни у сфері обробки інформації призводили до перетворення суспільних відносин, придбання людським суспільством нової якості [3] – відповідним розвитком інформаційних технологій: появою мовлення, винаходом писемності, друкарством. Широке впровад-ження технічних засобів підтримки навчання в XX ст. (кіноапарат, слайд-проектор, радіо, телевізор, різноманітні пристрої звуко- та відеозапису, супутниковий зв'язок, комп’ютер) відкрило доступ у навчанні до широкого застосування динамічного мультимедіа.

Становлення й розвиток мультимедіа-технологій за оцінками багатьох спеціалістів носить бурхливий, вибуховий характер, що безпосередньо пов’язано як з апаратною, так і з програмною складовою. Виділимо події, які мали безпосередній вплив на еволюцію мультимедіа.

Історичний аспект розвитку мультимедіа в освіті

Передумовою зародження комп’ютерних мультимедіа технологій прийнято вважати концепцію організації пам'яті „Memex” (від англ. MEMory EXtension), запропоновану в 1945 р. науковим радником президента Рузвельта Ваннівером Бушем [1, 4]. Вона передбачала пошук інформації відповідно до її смислового змісту, а не по формальних ознаках. Ідея знайшла свою комп'ютерну реалізацію спочатку у вигляді системи гіпертексту (система роботи з комбінаціями текстових матеріалів) [5], а потім і гіпермедіа (система, що працює з комбінацією графіки, звуку, відео й анімації), і, нарешті, у мультимедіа, що по'єднала в собі обидві ці системи.

У зв’язку з відсутністю комп'ютерної техніки розробки В. Буша спочатку не одержували великого поширення, однак вже на початку шістдесятих років окремі дослідники почали розвивати цю ідею [6]. Так, в 1960 р. концепція „Memex” знайшла своє застосування в першій гіпертекстовій системі „Xanadu” Теда Нельсона. В 1960 р. було запропоновано перший варіант мультимедийной системи PLATO (англ. Program Logic for Automated Teacher Operations – програмована логічна система для автоматизованого навчання), що була розроблена в Університеті штату Іллінойс. В 1962-1963 р. Дуглас Енгельбарт працює над проектом по „расширению можливостей розуму” [7]. Під його керівництвом було розроблено комп'ютерну гіпертекстову систему NLS (On Line System). У процесі її розробки Енгельбарт винайшов ряд інноваційних пристроїв і концепцій – маніпулятор типу „миша”, багатовіконний інтерфейс, акордова клавіатура та ін. Наприкінці 1960-х рр. корпорацією MITRE було розроблено систему TICCIT (англ. Time Sharing Interactive Computer Control Information Television – інтерак-тивна комп'ютерна інформаційна телевізійна система з розподілом часу). Так робилися перші кроки по застосуванню мультимедіа для вирішення окремих навчальних задач, але обчислювальні можливості не були доступними для широкої громадськості, а ті які існували були великими, складними, економічно затратними, і тому в першу чергу орієнтованими на вчених і дослідників.

З початку 1970-х рр. розробляються мультимедіа-додатки [4], що використовуються в багатьох сферах життя й діяльності людини, у тому числі, й в галузі освіти, де особливе місце займають навчальні мультимедійні продукти, які б дозволили поглибити знання, підвищити ефективність і скоротити терміни навчання. В 1973 р. В дослідницькому центры Xerox PARC було розроблено перший у світі комп’ютер (Alto), що використовував метафори „робочого столу” та графічного інтерфейсу користувача. Xerox Alto був дослідним прототипом, хоча й передбачалося, що Alto буде випускатися серійно, але з різних причин цього не було реалізовано. Разом з тим, було вироблено кілька тисяч Alto, значна частина яких використовувалася в самому Xerox PARC і різних університетах. У цей час з’явилися перші інтерактивні доски Live Board [8].

В 1980 р. з’явився комп'ютерний гороскоп, який за допомогою динаміка й програмувального таймера синтезував розпливчасті усні прогнози на кожен день та переміщав по екрану зірки (зачатки анімації). В 1983 р. компанія Apple анонсувала свій перший настільний комп'ютер Lisa (local integrated systems architecture), що використовував графічний інтерфейс користувача (GUI), яким можна було управляти за допомогою „миші”. Ця модель коштувала $ 9995 і не увінчалася успіхом, й в 1984 р. Apple випустила перший комерційно успішний комп'ютер із графічним інтерфейсом, що був здатний працювати з настільними видавничими системами. Розробка поклала початок по створенню графіки й компонування сторінок, їхнього дизайну. Так зароджувалася технологія WYSIWYG (What You See Is What You Get – що бачиш, те й отримуєш). Подальші процеси по здешевленню виробництва персональних комп'ютерів, технічні характеристики яких постійно поліпшувалися, сприяли різкому збільшенню темпів інформатизації. В 1988 р. С. Джобс створює принципово новий тип персонального комп'ютера – NeXT, базові засоби мультимедіа якого закладені в архітектуру, апаратні та програмні засоби [10]. Основна ідея технології NeXT – це робота з інтерфейсом SILK (Speech – мовлення, Image – образ, Language – мова, Knowledge – знання). Подальший сплеск інтересу до застосування мультимедіа в гуманітарних областях (у тому числі й освіті) прийнято пов'язувати з ім'ям Білла Гейтса [9], якому належить ідея створення та успішної реалізації на практиці мультимедійного (комерційного) продукту на основі службової музейної інвентарної бази даних.

На початку 1990-х рр. гіпертекст представляв нову, багатообіцяючу технологію, що мала відносно велику кількість реалізацій з одного боку, а з іншого боку робилися спроби побудувати формальні моделі гіпертекстових систем, які носили скоріше описовий характер. В цей же час було введено новий термін „віртуальна реальність”. Розробників програмного забезпечення анонсують розвиток мультимедійних технологій пріоритетним. В середені 90-х рр. з’являються перші мультимедійні компакт-диски освітнього характеру (енциклопедії, довідники, тренажери). Наступний етап у розвитку мультимедіа пов'язаний з появою всесвітньої павутини. Ідея британського вченого Т. Бернерс-Лі полягала в тому, щоб застосувати гіпертекстову модель до інформаційних ресурсів, розподілених у мережі. Винахідник розробив технології, які стали основою сучасної Всесвітньої павутини, серед них: мова гіпертекстової розмітки документів HTML, універсальний спосіб адресації ресурсів у мережі URL, протокол обміну гіпертекстовою інформацією HTTP.

Еволюція та конвергенція інформаційних технологій, програмної індустрії й розвиток можливостей персонального комп'ютера створили ідеальне середовище для технічної реалізації сучасних мультимедіа [11]. Одним з найважливіших факторів у сфері освіти стала ідея медіа-конвергенції – це як окремі технології, так і голосові (функції телефонії), бази даних (і похідні додатки), відео-технології, які спільно використовують ресурси й взаємодіють один з одним, синергетично створюючи нові оперативності [12].

До питання ефективності навчального мультимедіа

Численними дослідженнями доведено, що зорові аналізатори мають значно більш високу пропускну здатність, ніж слухові. За даними ЮНЕСКО [13], слухаючи людина запам'ятовує тільки 15% навчальної інформації, споглядаючи – 25%, а слухаючи і споглядаючи одночасно – 65%, а якщо її залучити до активних дій в процесі вивчення, наприклад за допомогою інтерактивних навчальних програм (мультимедіа додатків), то частка засвоєного може досягати 75% [14].

На початку 2000-их років вчений Р. Майєр провів ряд експериментів за різними стратегіями викладання в різних середовищах навчання, після чого їм були сформульовані й запропоновані наступні базові принципи ефективного навчання із застосуванням мультимедіа [15, 16]: 1) принцип мультимедійності – навчання буде більш ефективним при використанні тексту та ілюстрацій (слів і зображень), ніж використання лише тексту або графічних матеріалів; 2) принцип просторового зв’язку – навчання проходить ефективніше, коли пов’язані за змістом текст і зображення знаходяться близько один від одного, а не далеко; 3) принцип тимчасового зв’язку – навчання проходить ефективніше, коли пов’язані за змістом слова зображення вимовляються і представляються одночасно, а не послідовно; 4) принцип логічності – при навчанні за допомогою мультимедіа всі зайві звуки і зображення повинні бути видалені; 5) принцип модальності – навчання проходить ефективніше при використанні зображень і мовного супроводу, ніж при використанні зображень і тексту на екрані; 6) принцип надмірності – навчання проходить ефективніше при використанні анімації з мовним супроводом, ніж при використанні анімації в супроводі одночасно й мови, і тексту; 7) принцип індивідуалізації – представлені вище принципи ефективніше діють на слухачів з низьким рівнем первинних знань і на слухачів з найбільш розвиненою просторовою уявою (з переважаючим візуальним типом сприйняття).

Наявність мультимедіа дає можливість збільшити канали одночасного сприйняття інформації. Найкращий результат досягається тоді, коли учень (студент) використовує одночасно (паралельно) два канали: зоровий і слуховий, що поставляють інформацію в такому обсязі, який не допускає когнітивного перевантаження.

Висновки

Таким чином, основними перевагами застосування технологій мультимедіа в освіті є: 1) наочне та образне подання інформації; 2) забезпечення індивідуалізації й диференціації процесу навчання за рахунок реалізації можливостей інтерактивного діалогу (Андерсен, Брінк, 1997); 3) стимулювання когнітивних аспектів навчання, таких як сприйняття й усвідомлення інформації (Йонассен, 1996; Майєр, 1994); 4) підвищення мотивації учнів (за рахунок емоційного впливу); 5) розвиток навичок спільної роботи та колективного пізнання (Андерсен, Брінк, 1997); 6) розвиток у учнів більш глибокого підходу до навчання (Хемблтон та ін., 1998; Леймон та ін., 1993; Рамсден, 1992).

Для успішних реалізацій зазначених цілей потрібно грамотно представляти мультимедійний навчальний матеріал, для чого слід враховувати психологічні особливості сприйняття й механізми запам’ятовування інформації людиною [2]. Так, запам’ятовування повинно спиратися на різні види пам’яті (зорову, слухову, емоційну, семантичну, процедурну), використання кольорів повинно відповідати психофізіологічним вимогам сприйняття (заспокійливі кольори викликають сонливий стан, стимулюючи діють як подразник, а комбінації деяких пар кольорів викликають стрес). Слід пам’ятати: 1) використання в якості фонового супроводу аудіо-додатків (пісень, мелодій) та анімацій, що не відповідають дидактичній меті, призводить до швидкої стомлюваності, розсіювання уваги та зниження продуктивності навчання; 2) ємність і час утримання інформації в сенсорній і короткочасній пам'яті обмежена 7±2, тобто навчальні об'єкти слід подавати згрупованими. З метою організації уваги людини слід використовувати заставки в фазі її біологічного зниження.

1. Манако А. Ф. Еволюція та конвергенція інформаційних технологій підтримки освіти та навчання // Нові інформаційні технології в освіті для всіх: навчальні середовища : тези VI міжнародної конф. ITEA-2011. – К.: МННЦ, 2011. – С. 20–35.
2. Воронкін О. С. Використання мультимедійних презентацій у навчальному процесі // Інтернет–Освіта–Наука: збірник праць VIII міжнародної науково-технічної конф. ІОН–2012 (1–5 жовтня 2012 р., м. Вінниця). – Вінниця, 2012. – C.12–13.
3. Воронкін О.С. Основи використання інформаційно-комп’ютерних технологій в сучасній вищій школі: навч. посібник. – Луганськ: Видавництво Луганського державного інституту культури і мистецтв, 2011. – 156 с.
4. Грибан О. Н. Мультимедиа технологии в образовании: исторический аспект рассмотрения [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.griban.ru/blog/13-multimedia-tehnologii-v-obrazovanii-istoricheskij-aspekt-rassmotrenija.html.
5. Коляса О. В. Історія гіпертексту та передумови його виникнення [Електронний ресурс] // Studia Linguistica : збірник наукових праць, 2009. – Вип. 3. – Режим доступу: http://www.philolog.univ.kiev.ua/library/zagal/Studia_Linguistica_3/119_124.pdf.
6. Купер И. Р. Гипертекст как способ коммуникации [Электрон-ный ресурс] – Режим доступа: http://www.nir.ru/sj/sj/sj1-2-00kuper.html.
7. Engelbart D. C. A conceptual framework for the augmentation of man's intellect // Vistas in information handling. – Washington D.C. : Spartan Books, 1963. – Vol. 1.
8. Elrod S., Pier K., Tang J., Welch B., Bruce R., Gold R., Goldberg D., Halasz F., Janssen W., Lee D., McCall K., Pedersen E. Liveboard: A large interactive display supporting group meetings, presentations and remote collaboration // In Proceedings of the conference on Human factors in computing systems (May, Monterey (CA), USA). – ACM press, 1992. – P. 599–607.
9. Майстренко Н. В., Майстренко А. В. Мультимедийные технологии в САПР : учебное пособие. – Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2008. – Ч. 1. – 80 с.
10. Романчева Н. И. Информатика: учебное пособие. – М.: МГТУ ГА, 2004. – Ч. 2. – 128 с.
11. Балыкина Е. Н., Комличенко В. Н., Сидорцов В. Н. Мультимедиа системы. Попытка сравнительной характеристики // Круг идей: модели и технологии исторической информатики: труды III конф. Ассоциации „История и компьютер”. – М.: МГОА, 1996. – С. 329–334.
12. Бачурина А. Ю. Сферы применения мультимедийных технологий // Сборник материалов VII Всероссийской научно-технической конференции студентов, аспирантов и молодых уче-ных, 2011. [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://conf.sfu-kras.ru/sites/mn2011/thesis/s12/s12_01.pdf .
13. Андерсен Бент Б., Бринк Катя Ван Ден. Мультимедиа в обра-зовании: специализированный учебный курс – М.: Дрофа, 2007. – 224 с.
14. Осин А. В. Мультимедиа в образовании: контекст информатизации. – М.: Издательский сервис, 2004. – 320 с.
15. Осадчий В. В. Мультимедійні курси у професійній підготовці майбутніх учителів // Педагогічний процес: теорія і практика : збірник наукових праць, 2012. – № 2. – С. 117–128.
16. Mayer R. E. Multimedia Learning. – Cambridge: Cambridge University Press, 2001.