КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ ЛІТЕРАТУРНОЇ ОДАРОВАНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Коновальчук Марина Валеріївна, доцент, к. пед. наук, доцент кафедри дошкільної та початкової освіти, Чернігівський державний національний університет імені Т.Г.Шевченка
На початку ІІІ тисячоліття в усьому світі відбувається переосмислення ціннісних орієнтирів і стратегій людського буття, а отже, і цілей освіти. Значного успіху досягають країни, які визначили пріоритетом підтримку дитячої обдарованості, визначення рівня розвитку загальних та спеціальних здібностей учнів з метою їх подальшого максимального розвитку. Поняття «творчість», «талант», «обдарованість», «здібності» постають як ключові категорії у психолого-педагогічній науці. У зв’язку з цим в Україні активізовуються педагогічні пошуки у різних напрямах, зокрема значна увага приділяється проблемі діагностики творчих здібностей дітей, розробки критеріїв та показників виявлення дитячої обдарованості.
Діагностування рівня розвитку художньо-творчих здібностей школярів і літературно-творчих зокрема залишається однією з найскладніших процедур. Це пояснюється тим, що літературно-творчі здібності є синтезом глибинних особистісних характеристик, який складно виміряти за допомогою комплексу показників. Художня творчість завжди носить суб’єктивний характер, оскільки її суть полягає у вираженні неповторного емоційно-ціннісного бачення світу за допомогою образного мовлення. Разом із тим, дотримуючись поглядів лінгвістів та психологів К.Бремона, Ю.М.Лотмана, В.Я.Проппа, Ю.М.Тинянова та ін., ми розглядаємо об’єкти словесної творчості як вимірювані [3, C. 25].
Зокрема, з метою визначення рівня мовленнєвотворчого розвитку дітей дослідники виділяють такі критерії, як літературознавча обізнаність, мовленнєва компетентність, креативність, образність, ставлення дитини до цього виду діяльності (Н.В.Гавриш) [1, C.16]. Рівень розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі мовленнєвої діяльності досліджувався у дидактиці О.В.Грушко за допомогою критеріїв, запропонованих Дж.Гілфордом: швидкість, гнучкість та оригінальність мислення [2].
Нами були проаналізовані різні підходи до оцінки продуктів літературної та мовленнєвої творчості дітей (Н.В.Гавриш, О.В.Грушко, Т.В.Зеленкова, Л.М.Кулибчук, В.Я.Ляудіс, Н.Є.Миропольська, Ю.М.Тинянов, Н.Ф.Чубук та ін.). Виявлено, що результативність процесу художньо-творчого розвитку учнів науковці обґрунтовують за допомогою критеріїв, які охоплюють чотири групи: змістовну (наявність знань, умінь, навичок в галузі мистецтва слова); емоційно-ціннісну (розвиненість емоційно-чуттєвої сфери); творчу (здатність до пошукової діяльності засобами слова); гуманітарну (успадкування культурного досвіду людства). (Н.Є.Миропольська) [6, С.62-63].
Аналіз теоретичних та практичних джерел дав нам змогу визначити критерії оцінки та показники рівнів літературно-творчого розвитку молодших школярів та розробити діагностичну методику виявлення літературно обдарованих молодших школярів. Відповідно до структури літературно-творчих здібностей молодших школярів ми виділяємо чотири критерії оцінки рівнів їх розвитку.
Критерії та показники рівнів розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів
№
Критерії
Показники
1.
Мотивація літературно-творчої діяльності (ставлення до виконання творчих завдань), яка передбачає схильність до занять літературною творчістю, інтерес до неї, бажання фантазувати, наявність творчої активності та ініціативи.
Захопленість змістом, широта інтересів, творча ініціатива (вихід за межі заданого)
2.
Емоційно-ціннісне ставлення до світу, що виявляється у розвиненості емоційно-чуттєвої сфери, передбачає широкий спектр вираження почуттів, багатство емоційно-асоціативного досвіду, характеризується увагою до внутрішніх переживань інших людей, здатність до співпереживання, тощо.
Креативність, яка характеризується здатністю до творчої діяльності та виявляється у вмінні фантазувати, свободі комбінування уявлень, нестандартності мислення, чутливості до незвичайного, оригінальності задуму.
Творча уява (оригінальність задуму, образів)
4.
Мовленнєвий розвиток, який визначається зв’язністю, змістовністю та образністю мовлення, влучністю та доречністю використання мовних засобів у створенні художнього образу, вживанням тропів та інтонаційних засобів образної виразності з метою передачі власних думок, почуттів тощо.
Образність та логічність тексту, загальна кількість слів та речень, зв’язність.
Інтегрування критеріїв дає можливість визначити рівні літературно-творчого розвитку учнів (якщо враховувати всі чотири критерії), а також загальної художньої обдарованості (якщо враховувати лише мотиваційний, емоційно-ціннісний та креативний критерії), оскільки останній критерій специфічний саме для літературної творчості.
Нами було виділено 4 рівні розвитку літературно-творчих здібностей (ЛТЗ) молодших школярів (початковий, середній, достатній та високий). Молодші школярі, які отримали високі результати виконання завдань, відносяться до високого рівня розвитку ЛТЗ та є літературно обдарованими. Разом із тим варто зазначити , що за допомогою розроблених критеріїв можна визначити як рівень актуального розвитку досліджуваних здібностей, так і потенційного. Оцінка інструментальної складової літературно-творчих здібностей за допомогою емоційно-ціннісного, креативного та мовленнєвого критеріїв статична, тобто дозволяє визначити актуальні літературно-творчі досягнення. Вона стає прогностичною, якщо додається вимірювання мотивації, що дозволяє визначити потенціал та вектор літературно-творчого розвитку [5, С. 60].
Разом з тим зрозуміло, що ніякі найдосконаліші визначення критеріїв та показників не можуть перетворити реальне виявлення літературної обдарованості у формалізовану процедуру. Вона збереже свій в деякій мірі експертний характер, який передбачає особисту компетентність і відповідальність того, хто оцінює і не виключає можливість помилки. Конструювання методики діагностики, добір завдань базувалось на певних положеннях.
По-перше, було враховано, що важливу роль у структурі літературної обдарованості відіграє мотиваційний компонент. За наявності в учнів позитивної мотивації відбуваються значні зрушення у розвитку їх емоційно-чуттєвої сфери, мовлення, уяви, підвищується загальна творча продуктивність.
Оскільки мотивація творчої діяльності – складне психічне утворення, то для об’єктивної її діагностики дослідники радять використовувати декілька методик (Н.Ф.Елфімова, В.С.Мухіна, Н.Ф.Тализіна). Враховуючи те, що схильність та інтерес до занять літературною творчістю, захопленість, бажання висловити своє ставлення до світу засобами художнього слова можна виявити у процесі творчої діяльності, шляхом спостережень, бесід, то для дослідження мотивації було використано поєднання проективної методики (виконання творчого завдання відкритого типу) та непрямої методики (спостереження).
По-друге, у доборі завдань було враховано, що творчі здібності проявляються та розвиваються у тому виді діяльності, на який вони орієнтовані. Отже, у процесі аналізу продуктів літературно-творчої діяльності молодших учнів – творів, казок, оповідань можна найповніше виявити рівні розвитку емоційно-ціннісного та мовленнєвого компонентів літературно-творчих здібностей молодших учнів. Для проведення дослідження було обрано твір-опис, в якому виразно простежується емоційно-ціннісне ставлення до світу, логічність побудови тексту та образність мовлення.
По-третє, ми зважали на необхідність дослідження рівня розвитку креативності, а саме творчої уяви як центрального її елементу та природної основи літературної творчості. Зручною для визначення рівня розвитку творчої уяви молодших школярів є тестова методика Е.Торренса „Домалюй фігурку” (модифікована О.М.Дяченко). Як відомо, структура творчого процесу та його процесуальні характеристики принципово однакові на всіх вікових рівнях та рівнях обдарованості. Це дає можливість застосувати даний тест у різновікових групах школярів та прослідкувати динаміку розвитку досліджуваної якості.
Відповідно до розроблених критеріїв та вище перерахованих положень нами був розроблений комплекс завдань, що охоплював діагностику всіх компонентів ЛТЗ. Мотиваційний компонент визначався за результатами виконання творчого завдання на вибір „Незавершений твір”, емоційно-чуттєвий та мовленнєвий компоненти досліджувався за результатами виконання письмового твору-опису „Зимовий ліс”, креативний компонент вимірювався за допомогою тесту „Домалюй фігурку”. Кількісні та якісні дані доцільно підтверджувати та доповнювати методом спостережень та бесід з учасниками навчально-виховного процесу.
Показником рівня розвитку емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до світу виступала емоційна експресивність висловлювань, яка включала емоційну забарвленість образних висловів, динаміку почуттів та емоційно-смислове напруження тексту. Аналіз перш за все ґрунтувався на дослідженні тропів (епітетів, порівнянь, метафор тощо), які дають можливість охарактеризувати дитяче мовлення за рівнем образності асоціацій, тобто з боку їх емоційно-смислового напруження. Якісна характеристика твору за показником емоційної експресивності виявляла в першу чергу здібності створювати образні вислови, яка залежить від індивідуального емоційного світосприйняття світу та від здібності створювати на основі вражень, думок, почуттів власний „смислообраз”.
Параметрами вимірювання рівня мовленнєвого розвитку виступили показники сформованості писемного мовлення молодших школярів, запропоновані психологами В.Я.Ляудісом та І.П.Нєруге [4, С.150]. До таких показників відноситься кількість слів, речень та зв’язок, наявних у тексті та середня довжина речень. Кількість слів та речень, які визначають загальний обсяг писемного висловлювання, вказують на ступінь розвитку писемного мовлення в цілому. За показником зв’язності та середньої довжини речень можна судити про багатство або бідність синтаксичної структури фраз.
Ці параметри ми доповнили ще двома, на нашу думку, важливими показниками мовленнєвого розвитку – логічністю у викладі думок та образністю мовлення. Зауважимо, що якщо у критерії „емоційна експресивність” враховувалась якість образних висловів, то в цьому критерії ми аналізуємо образність за кількісним показником. Підраховувалась кількість епітетів, метафор, порівнянь тощо. Таким чином, у виявленні рівня мовленнєвого розвитку досліджувалось 6 показників: кількість слів (КС), кількість речень (КР), середня довжина речень (СДР), кількість зв’язок (КЗ), кількість образних висловів (КОВ), та логічність змісту (ЛЗ).
Оцінка креативності здійснювалась через коефіцієнт оригінальності (КОР) продуктів творчої діяльності. Оригінальність – один з основних показників креативності, що характеризується як здібність висувати нові, незвичайні ідеї, які відрізняються від широко відомих, загально прийнятих, банальних.
Основними показниками розвитку мотивації до літературної творчості були: 1. Захопленість змістом творчого завдання, що проявлялося у: а) якості літературного твору (наявність цікавого оригінального сюжету, його логічна завершеність); б) обсягу літературного твору. 2. Широта літературних інтересів – бажання випробовувати свої сили у різних формах літературної творчості, про що свідчило: а) складність обраної форми втілення задуму (віршована форма, проза); б) наявність різних форм літературної творчості (казка, оповідання, вірш тощо). 3. Творча ініціатива, яку ми визначали за: а) кількістю виконаних завдань; б)наявністю декількох варіантів виконання одного завдання; в) додатковими проявами творчості (наявність малюнків до творів).
Для отримання об’єктивних діагностичних даних про рівень розвитку мотивації літературної творчості учнів 3-4-х класів доцільно використовувати декілька методик, серед яких спостереження (непряма методика), анкетування (пряма методика) та виконання творчого завдання.
Мотиви творчості учнів – глибинні особистісні характеристики, їх особливе поєднання має багато проявів, які можна фіксувати у процесі спостережень. Цілеспрямоване спостереження за учнями контрольних та експериментальних класів засвідчило позитивні результати у мотивації до літературної творчості учнів експериментальної групи. Воно здійснювалось перед уроком, на якому відбувався літературно-творчий розвиток, у процесі та по закінченню уроку за певними показниками. Перед уроком проводились спостереження за поведінкою дітей (бажання йти на урок); під час уроку аналізувалась загальна активність на заняттях (захопленість змістом, наявність відволікань тощо), характер висловлювань що характеризують ставлення до творчості; після уроків зверталась увага на те, чи є бажання займатися творчістю у позаурочний час (реакція на одержання творчого домашнього завдання, власна ініціатива щодо виконання додаткового завдання, виникнення запитань до вчителя тощо).
Також варто вести картку спостережень, у якій фіксуються ставлення учнів до літературно-творчих завдань. У картці відмічається: 1) загальна активність на занятті (захопленість змістом (+), байдужість (0), негативне ставлення (-)); 2) бажання займатися літературною творчістю після уроку (+), байдужість (0), відсутність такого бажання (-); 3) характер висловлювань, які вказують на позитивне(+), байдуже(0), негативне (-) ставлення до літературної творчості.
Отже, проблема діагностики проявів потенційно та актуальної літературної обдарованості молодших школярів є актуальною та потребує специфічних методів і засобів. Разом із тим діагностика обдарованості ускладнюється різними підходами до розуміння і трактування цього феномену. Запропонована система критеріїв та показників є одним з варіантів комплексного виявлення літературно обдарованих молодших школярів. Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо у розробленні тренінгових програм для розвитку літературно обдарованих молодших школярів.
Література
1. Гавриш Н.В. Розвиток мовленнєвотворчої діяльності в дошкільному дитинстві: Автореф. дис. ... д-ра. пед. наук: 13.00.02/ Національний педагогічний ун-т імені М.П.Драгоманова. – Київ, 2002. – 32 с. 2. Грушко О.В. Розвиток творчих здібностей молодших школярів у процесі мовленнєвої діяльності: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.09 / Ін-т педагогіки АПН України. – Київ, 2005. – 20 с. 3. Зеленкова Т.В. Функционально-статистический анализ сказок, сочиненных детьми // Вопросы психологии. – 2001. – №6. – С.17-26. 4. Ляудис В.Я., Неруге И.П. Психологические основы формирования письменной речи у младших школьников. – М.: Международная педагогическая академия, 1994. – 150 с. 5. Мелик-Пашаев А.А. Художественная одаренность детей, ее выявление и развитие. Метод. пос. /Мелик-Пашаев А.А., Новлянская З.Н., Адаскина А.А., Чубук Н.Ф.– Дубна.: Феникс+, 2006. – 112 с. 6. Миропольська Н.Є. Мистецтво слова в структурі художньої культури учня: теорія і практика. – К.: Парламентське видавництво. – 2002. – 204 с.
